Жанрова парадигма лірики «Саду божественних пісень» Г. С. Сковороди

Abstract

Таким чином, поетичний доробок Г. Сковороди збірки «Сад божественних пісень» вражає жанровою різноманітністю. Митець постає справжнім майстром у творенні оригінальних жанрових моделей барокової лірики. У жанрології книги спостерігаємо еволюцію формальних модифікацій, таких як: сатиричний вірш, поезія-рефлексія, ліричний панегірик, вірш-епіграма, пастораль, вітальний вірш, духовна та світська ода, вірш-утопія, вірш-ідилія, поезія-інвектива та ін. Жанровими чинниками тут виступають умовність дії, динаміка образів, поліфункціональність символів, формальна і семантична метафоричність, доведена до універсалізму, антитетичність ліричної сповіді, емблематичність, монументалізм, поетичні передмови, афористичність та ін. Поетична спадщина Сковороди переконливо розкриває суспільно-політичну й філософсько-етичну концепцію письменника. Філософія мандрівного мислителя пронизана поезією, так само як поезія його насичена філософськими сентенціями. У самобутній ліриці автор художньо репрезентує суспільно-політичні погляди філософа-просвітителя, що формують ґрунтовну основу естетичної аксіології Сковороди-митця.