Using mini-projects in work with philology students

Abstract

The article is devoted to the theoretical substantiation and practical use of the project method in working with future philologists. Under the influence of the comprehensive technologization of education, project technologies have evolved from the project method and function in modern pedagogical research under the term “project method”. It is proved that the project method is becoming increasingly popular in the world, there are many experimental schools where the main method of teaching is the project method and its varieties. Teachers all over the world note the enormous possibilities of the project method, in particular its impact on the development of activity, independence, creativity, collectivism of students. The purpose of the article is to reveal the originality of using the project method, in particular mini-projects, in the process of teaching students of higher education institutions. The main stages of work on the project (organizational and preparatory, planning, technological, final) are revealed. Since the project method directly develops the creative, research and analytical activities of students, the main task is to teach them to think independently, find and solve various issues, applying knowledge from different fields, the ability to predict the results and possible consequences of different solutions, the ability to establish cause and effect relationships. The student's activity should be subordinated to the result that he will get by solving a practical or theoretical problem. The authors analyzed the theoretical and practical experience of both domestic and foreign scientists, identified and described the classification of A. Klymenko and O. Podkolzina who distribute projects according to the dominant method or type of activity. It is substantiated that the use of project tasks changes practically all components of the educational process: the type of interaction between the teacher and the student, the evaluation system, the selection of educational material, etc. Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню та практичному використанню методу проєктів у роботі із майбутніми філологами. Під впливом всеохоплюючої технологізації освіти проєктні технології розвинулись із метода проєктів і функціонують у сучасних педагогічних дослідженнях під терміном «метод проєктів». Доведено, що метод проєктів набуває все більшої популярності у світі, з’являється багато експериментальних шкіл, де основним методом навчання є метод проєктів та його різновиди. Педагоги всього світу відзначають величезні можливості методу проєктів, зокрема його вплив на розвиток активності, самостійності, творчості, колективізму учнів. Метою статті зазначено розкриття своєрідності використання методу проєктів, зокрема мініпроєктів, у процесі навчання студентів закладів вищої освіти. Розкрито основні етапи роботи над проєктом (організаційнопідготовчий, планування, технологічний, завершальний). Оскільки метод проєктів безпосередньо розвиває творчу, дослідницьку та аналітичну діяльність студентів, то основним завданням є навчити їх самостійно мислити, знаходити та вирішувати різноманітні питання, застосовуючи для цього знання з різних сфер, вміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів вирішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Діяльність студента має бути підпорядковуватися результату, який він отримає вирішуючи ту чи ту практичну або теоретичну проблему. Авторками проаналізовано теоретичний та практичний досвід, як вітчизняних, так і закордонних учених, виокремлено та описано класифікацію А. Клименко та О. Подколзіної які розподіляючи проєкти відповідно до домінуючого методу чи виду діяльності. Обґрунтовано, що використання проєктних завдань змінює практичні всі складники освітнього процесу: тип взаємодії між викладачем та студентом, систему оцінювання, добір навчального матеріалу тощо.