Поетична інтерпретація поняття душі в німецькомовній повоєнній ліриці ХХ століття

Abstract

Термінологічна невизначеність поняття душі в психології зумовлює необхідність подальшого всебічного аналізу його вербалізації з використанням новітніх методів, орієнтованих на проникнення в механізми національної мовної творчості. Актуальність дослідження визначаємо й загальною спрямованістю сучасної лінгвопоетики на розгляд семантики художнього тексту в площині ментальних і психічних процесів, що дає змогу уточнити характер взаємодії між мовою та мисленням, між мовою та емоційною сферою особистості. Метою наукової розвідки є з’ясування семантичного наповнення поняття душі в німецькомовній повоєнній ліриці ХХ століття. У статті розкрито поняття Seele «душа», окреслено його синоніми, відображено лексичні засоби реалізації в текстовій тканині, простежено й співвіднесено географію, гендерний чинник та логіко-семантичні підходи до тлумачення природи душі, виокремлено та проаналізовано семантичні підгрупи, що позначають феномен. За допомогою кількісних показників встановлено «типову», «перехідну» й «нетипову» поетичну інтерпретацію. «Типова» поетична інтерпретація ґрунтується на індексі 3 і вище, «перехідна» має індекс 2, «нетипова» — індекс 1. Типовими підходами є філософський, психологічний, культурологічний та інтегрований (комбінований), перехідними постають космогонічний, релігійний, біологічний та науковий, нетиповими визнаємо сакральний підхід. Доведено етнічну, культурну й гендерну розбіжності в трактуванні душі, а також енциклопедичність поглядів поеток і поетів ФРН, селективність (вибірковість) поеток і поетів НДР, Австрії, Швейцарії, периферійність (нехтування) — поеток і поетів Люксембургу. Отримані висновки є суттєвими для з’ясування специфіки національної концептосфери певної культури та типів варіантних мовних відповідників у ході відтворення спільного етнокультурного змісту. Terminological uncertainty of the concept of the soul in psychology necessitates further comprehensive analysis of its verbalization using the latest methods aimed at penetrating the mechanisms of national language creativity. The relevance of the study is determined by the general focus of modern linguistic poetics on the semantics of the literary text in the plane of mental processes, which allows to clarify the nature of the interaction between language and thinking, between language and emotional personality. The purpose of summarized scientific research is to clarify the semantic content of the concept of the soul in the German-language postwar lyrics of the twentieth century. The article reveals the concept of Seele “soul”, outlines its synonyms, reflects the lexical means of realization in the text fabric, traces and correlates geography, gender and logical-semantic approaches to interpreting the nature of the soul, identifies and analyzes semantic subgroups that denote the phenomenon. Quantitative indicators establish a “typical”, “transitional” and “atypical” poetic interpretation. “Typical” poetic interpretation is based on the index “3” and above, “transitional” has the index “2”, “atypical” — the index “1”. Typical approaches are philosophical, psychological, cultural and integrated (combined), transitional are cosmogonic, religious, biological and scientific, atypical are the sacred approach. The ethnic, cultural and gender differences in the interpretation of the soul, as well as the encyclopedic views of poets of Germany, the selectivity Nosenko of poets of the GDR, Austria, Switzerland, outlying (neglect) of poets of Luxembourg are proved. The obtained conclusions are essential for clarifying the specifics of the national conceptosphere of a certain culture and the types of variant language equivalents in the course of reproduction of the common ethnocultural content.