Категорія «політичної культури» в науковому та публічному дискурсах

Abstract

The relevance of the study is determined by the fact that “political culture” as a term and topic of political research is one of the most popular, especially in the post-Soviet and post-socialist countries. Moreover, “political culture” is considered one of the basic scientific concepts and directions, despite its controversy and uncertainty. The goal of the study is to reveal the meaning of the category “political culture” and the peculiarity of its use in scientific and public discourses. The study is based on systematic, interdisciplinary and discursive approaches, the use of which, to a large extent, has allowed us to achieve this goal. Special scientific methods such as content analysis and deconstruction method were used. These allowed us to critically rethink “political culture” and the peculiarity of its use in scientific and public discourses. It was found that inconsistency and uncertainty of “political culture” as an analytical category (and at the same time its strength as an element of public discourse) is due to the existence of different definitions and different approaches to the definitions, in which are different accents. Moreover, the differences in definitions and research practices are connected not only to the activities of different political actors, but also to fundamental methodological issues related to conceptualization and operationalization of “political culture” and the use of obtained results in explanation of political phenomena and processes. In most general form, the problems of conceptualization of political culture are due to the fact that the concept claims to be a bridge between the micro- and macro-levels of politics. The most important watershed for the conceptualization of political culture is its interpretation as a psychological phenomenon, that is fixed at the level of subjective orientations, or as a quality of the community, which is manifested exclusively at the societal level. Of course, this alternative refers to the different poles, to which different interpretations of “political culture” more or less tend, but the choice of “the point of gravity” largely determines the methodology of the research. The multidimensionality and multiplicity of “political culture” is also due to the prevalence in scientific and public discourses of fundamentally different typologies of “political culture”, which not only complement, but often contradict each other. These typologies might be based on the same or different features. Finally, there are fundamentally different approaches to define the types of “political culture”: the first originates from comparative political science and focuses at macro-level, while the second tries to identify features and political subcultures of each particular society directly. Актуальність обраної тематики визначається тим, що «політична культура» як термін та тематика політичних досліджень є однією з найпопулярніших, особливо на пострадянському та постсоціалістичному просторах. Більше того, «політична культура» вважається однієї з базових наукових понять та напрямків, незважаючи на свою контроверсійність та нечіткість. Метою нашої статті є розкриття змісту категорії «політична культура» та характеру її використання в науковому та публічному дискурсах. Методи дослідження. Це, насамперед, системний, міждисциплінарний і дискурсивний підходи, використання яких, значною мірою, й дозволило досягти означеної мети. Були застосовані такі спеціально-наукові методи як контент-аналіз та метод деконструкції. Врешті-решт, це дозволило критично переосмислити «політичну культуру» та характер її використання в науковому та публічному дискурсах. Було встановлено, що суперечливість і непевність «політичної культури» як аналітичної категорії (і водночас її сила як елементу публічного дискурсу) обумовлена існуванням різних дефініцій та різних підходів до її визначення, в яких по-різному розставляються акценти. Причому за відмінностями дефініцій та дослідницьких практик стоять не тільки потреби різних політичних акторів, але і принципові методологічні проблеми, пов’язані як з концептуалізацією та операціоналізацією «політичної культури», так і з використанням отриманих результатів для пояснення політичних явищ і процесів. У найзагальнішому вигляді проблеми концептуадізації політичної культури обумовлені тим, що це поняття претендує на роль містка між мікро- та макрорівнями політики. Найбільш важливим вододілом для концептуаліції політичної культури є інтерпретація її як психологічного феномену, що фіксується на рівні суб’єктивних орієнтацій, або ж як властивості спільноти, яка виявляється виключно на соцієтальному рівні. Звісно ця альтернатива позначає полюси, до яких тією чи іншою мірою тяжіють різні трактування «політичної культури», проте вибір «точки тяжіння» великою мірою визначає й методологію дослідження. Багатовимірність і багатозначність «політичної культури» обумовлена також поширеністю у науковому та публічному дискурсах принципово різних типологій «політичної культури», які не тільки доповнюють, але і нерідко протирічать одна одній. В основі цих типологій можуть лежати як одні й ті самі ознаки, так і різні. Нарешті, існують принципово різні підходи до визначення типів «політичної культури»: перший бере свій початок із порівняльної політології та зосереджується на макро-рівні, в той час як другий намагається безпосередньо виділити особливості та політичні субкультури кожного конкретного досліджуваного суспільства.