The main provisions of communicative ethics

Abstract

Trying to behave decently is the norm of life and society. Regardless of the type of communication, communication participants form an attitude towards each other. Communicative activity should not generate aggression, it should be as effective as possible (not under pressure). In general, in the process of communication should use such techniques as request, advice, suggestion. Direct orders, insults, remarks, prohibitions should be avoided. Thus, the ethical component of the communicative process orients education to the development in the individual of the necessary communicative ethical qualities, such as: self-esteem, reciprocity, tolerance, responsibility, justice. The formation of communicative ethics allows to effectively organize and predict the educational process, focused on future professional activity and adaptation in modern socio-economic conditions. Намагання поводитися пристойно - норма життя і суспільства. Незалежно від вид спілкування, учасники спілкування формують ставлення до кожного інший. Комунікативна діяльність не повинна породжувати агресію, вона повинна бути як максимально ефективний (не під тиском). Загалом, в процесі спілкування має використовувати такі прийоми, як прохання, порада, пропозиція. Прямий слід уникати наказів, образ, зауважень, заборон. Отже, етична складова комунікативного процесу орієнтує виховання на розвиток особистості необхідних комунікативно-етичних якостей, таких як: самооцінка, взаємність, толерантність, відповідальність, справедливість. Формування комунікативної етики дозволяє ефективно організовувати та прогнозувати навчальний процес, орієнтований на майбутнє професійна діяльність та адаптація в сучасних соціально-економічних умовах