Ukrainian postmodernism in the discourse of modern philosophy of history

Abstract

Стаття присвячена дослідженню історіософського дискурсу в питанні вивчення українського постмодернізму. Увагу автора головним чином зосереджено на розкритті наукового поля сучасних дискусій щодо визначення постмодернізму, специфіки його вираження в суспільному середовищі, висвітлення критичного напряму вивчення даного парадигмального явища. У статті звертається увага на позитивні та негативні визначення ролі постмодернізму в сучасному суспільстві, визначається дискусійне питання щодо існування постмодерну як такого. Спираючись на зазначене, метою роботи є вивчення основних питань сучасного історіософського дискурсу українського постмодернізму, визначення його основних характеристик. Логіка викладу матеріалу спрямована на досягнення сформульованої мети – від загального визначення постмодернізму, його головних характеристик як парадигмальної суспільно-політичної думки (точніше, системи пізнання) кінця ХХ – початку ХХІ століття до розкриття дискусійних питань у вираженні постмодернізму в українському суспільстві, визначенні українського постмодернізму та його рис. У процесі дослідження було використано такі наукові методи: аналізу і синтезу (дозволили виявити основні характеристики українського постмодернізму, які виокремлюються в сучасному філософському дискурсі), діалектичний (надав змогу розглянути постмодернізм в руслі наявних у сучасній українській науці дискусій). Зазначається, що постмодернізм в Україні став переломним періодом парадигмального осягнення світу, який зумовив оптимальний перехід від радянської системи до демократичного суспільства. Український постмодернізм охопив майже всі сфери суспільного середовища, проявився в літературі, мистецтві, політиці тощо, запропонував новий підхід у системі пізнання та принципів культури, сприяв виробленню нового погляду на світ, вирішенню питання самоідентифікації людини. На основі критики соцреалізму, радянської традиції сформувалося розуміння соціоального, яке засноване на необхідності національного самоствердження, усвідомлення свободи, демократичних цінностей у незалежній культурі. Отже, постмодерністські принципові характеристики, які ґрунтуються на відкиданні модерністських ідей, усвідомленні хаотичності та нелінійності навколишнього світу, стають основою формування свідомості людини на зламі ХХ–ХХІ століть. The article is devoted to the study of historiosophical discourse in the study of Ukrainian postmodernism. The author’s attention is mainly focused on revealing the scientific field of modern discussions on the definition of postmodernism, the specifics of its expression in the social environment, highlighting the critical direction of the study of this paradigmatic phenomenon. The article draws attention to the positive and negative definitions of the role of postmodernism in modern society, identifies a debatable question about the existence of postmodernism as such. Based on the above, the aim of the work is to study the main issues of modern historiosophical discourse of Ukrainian postmodernism, to determine its main characteristics. The logic of the presentation of the material is aimed at solving the formulated goal – from the general definition of postmodernism, its main characteristics as a paradigmatic socio-political thought (more precisely, the system of knowledge) of the late XX – early XXI century to the disclosure of debatable issues Fig. The research used such scientific methods as analysis and synthesis (which revealed the main characteristics of Ukrainian postmodernism, which stand out in modern philosophical discourse) and dialectical (allowed to consider postmodernism in line with existing discussions in modern Ukrainian science). The idea is noted that postmodernism in Ukraine became a turning point in the paradigmatic comprehension of the world, which led to the optimal transition from the Soviet system to a democratic society. Ukrainian postmodernism covered almost all spheres of the social environment, manifesting itself in literature, art, politics, etc., offering a new approach to the system of knowledge and principles of culture, contributed to the development of a new worldview, which helped to solve human self-identification. Based on the critique of socialist realism, the Soviet tradition formed an understanding of the social which is based on the need for national self-affirmation, awareness of freedom, democratic values in an independent culture. In this regard, postmodernist principle characteristics, which are based on the rejection of modernist ideas, awareness of the chaos and nonlinearity of the world around us, become the basis for the formation of human consciousness at the turn of XX–XXI centuries