Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12533
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Шевчук, Світлана Федорівна | - |
dc.date.accessioned | 2021-09-22T12:05:07Z | - |
dc.date.available | 2021-09-22T12:05:07Z | - |
dc.date.issued | 2021 | - |
dc.identifier.citation | Шевчук С. Ф. Філософія Аристотеля: між схоластикою та наукою / Світлана Федорівна Шевчук // Наукове пізнання : методологія та технологія. – 2021. – № 1 (47). – С. 17-22. | uk |
dc.identifier.uri | http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12533 | - |
dc.description.abstract | У статті презентовано думку про неправомірне звинувачення вчення Аристотеля в антинауковості, яке набуло поширення в ХVІ–ХVІІ століттях у зв’язку з розгортанням наукової революції. Наголошується на неможливості ототожнення філософії Аристотеля із середньовічною схоластикою, яка переслідувала цілі, діаметрально протилежні науково му світобаченню. Використання певних аспектів творчості філософа для обґрунтування релігійних догма тів, возведення його імені до рангу кумира та безсумнівного авторитету не може бути під ставою для оцінки його багатогранного творчого спадку як схоластичного за змістом та реакційного в ситуації становлення нового наукового погляду на світ. Ставилось завдання спростувати погляд на спадок Аристотеля як на протилежно спрямо ваний розвитку науки. На прикладі аналізу частини спадщини філософа, присвяченої вивченню тваринного світу, демонструється не лише його інтерес та здатність досліджувати живу природу, а й формування та використання ним власне наукового методу теоретизування, що був новим на той час. Застосування цього методу дозволило Аристотелеві разом зі своїми учнями зібрати та описати досить велику на той час кількість фактичного матеріалу, щоб створити перші енциклопедичні твори з біології та зоології. Здійснення аналізу, порівнянь та узагальнень доз волило вченому-філософу зробити деякі відкриття та висунути певні гіпотези, які стали від правною точкою для майбутньої експериментальної науки. Зважаючи на масштаби зібрано го вперше, описаного та проаналізованого філософом біологічного та зоологічного матеріалу, його доцільно вважати засновником відповідних наук. А це якнайкраще спростовує думку про його вороже ставлення до науки як такої. Отже, сказане характеризує Аристотеля як філософа, який не просто симпатизує науці, а і сам практикує наукові дослідження. Лише суто поверхневий і однобічний погляд на спадок цього філософа може ідентифікувати його вчення зі змістом середньовічної схоластики. Зви нувачувати філософа в тому, що частина його вчення (особливо формальна логіка та деякі ідеалістичні ідеї) була використана для обґрунтування релігійної догматики, очевидно, було б абсурдно. Тому заклики періоду становлення нової науки «проти Аристотеля» є суто емоційними та спираються на поверхневий аналіз учення мислителя. | uk |
dc.language.iso | other | uk |
dc.publisher | Видавничий дім «Гельветика» | uk |
dc.subject | Аристотель | uk |
dc.subject | схоластика | uk |
dc.subject | догматика | uk |
dc.subject | біологія | uk |
dc.subject | зоологія | uk |
dc.subject | наука | uk |
dc.subject | епістемний спосіб теоретизування | uk |
dc.title | Філософія Аристотеля: між схоластикою та наукою | uk |
dc.type | Article | uk |
Розташовується у зібраннях: | 2021 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Shevchuk.pdf | 304.33 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.