Прогнозування соціальних процесів

Abstract

Суспільство потребує бачення перспективи і стабільності у встановленні сталого ритму і загальноприйнятого порядку. Але є протиріччя, з яким ми стикаємося постійно: потреба суспільства у стабільності існування, стабільності соціального середовища, з одного боку, і неминучість її зміни, виникнення нових нестандартних ситуацій, - з іншого. Саме це об’єктивне протиріччя викликає необхідність передбачення, прогнозування, щоб допомогти людині, групам людей, суспільству загалом зорієнтуватися і підготуватися до передбачуваних змін, новацій, нестандартних умов. У роботі розглянуті основні поняття та принципи прогнозування соціальних процесів. Метою дослідження є розвиток методології прогнозування соціальних процесів. Основною цільовою установкою дослідження є всебічний аналіз, розробка методології виявлення сутності, закономірностей і механізму аналізу та прогнозування соціальної дійсності. Виходячи з цієї мети, поставлено ряд завдань: обґрунтувати необхідність підвищення ефективності прогнозування соціальних процесів; ввести і визначити саме поняття прогнозу; дослідити методи прогнозування; визначити можливість застосування методів науково-технічної творчості під час побудови прогнозів. Важливим методологічним принципом наукового передбачення є комплексний характер соціального прогнозування. Оскільки область соціальних відносин тісно пов’язана і взаємодіє з економічними, правовими, моральними, культурними, етнографічними та іншими відносинами, а також є органічною частиною цілісного суспільного організму, прогнозування перспектив її розвитку хоча і має свій самостійний об’єкт, однак можливе лише на основі та у зв’язку з економічним прогнозуванням та іншими областями соціального прогнозу.