Проблеми створення позитивного іміджу в сучасному українському суспільстві

Abstract

Слово імідж, яке як поняття увійшло у життя пересічного американця в 1960-их, а в Україну прийшло в 1990-их, тепер лунає навкруги кожної сучасної людини по сто разів на тиждень, а поняття оточує нас весь час. Трансляції українського телебачення - це постійна демонстрація іміджів (співаків, телеведучих, світських «львів» та «левиць», так званих експертів у різних питаннях та багатьох інших публічних людей) чи змагання іміджів (політиків, громадських діячів, активістів, відомих спортсменів). На бігбордах йде постійна боротьба за наше враження і наш вибір між продуктами гастрономічної, косметичної, спортивної, будівельної, банківської та інших галузей. На стадії реклами всі ці торгові марки справляють на нас враження аж ніяк не якістю товарів чи послуг, а інструментами іміджелогії – образами, зображеннями, кольорами, логотипами, гаслами, щасливим виглядом людей, що ніби то користуються їхніми послугами постійно. The word image, which entered the life of the average American as a concept in the 1960s and came to Ukraine in the 1990s, is now heard around every modern person a hundred times a week, and the concept surrounds us all the time. Ukrainian television broadcasts are a constant demonstration of images (singers, TV presenters, secular "lions" and "lionesses", so-called experts in various matters and many other public figures) or image competitions (politicians, public figures, activists, famous athletes). On billboards there is a constant struggle for our impression and our choice between products of gastronomic, cosmetic, sports, construction, banking and other industries.